Dzień dobry Państwu: tej strony nie było na serwerze UKW. Została stworzona dla studentów z Ukrainy studiujących w WSG.
мою адрес e-mail: ryszard.pujszo@byd.pl
Przedmiot ” Samoobrona” – realizujemy w semestrze letnim 2023 w wymiarze 9 godzin w trybie zdalnym na płaszczyźnie „Times”.
Zajęcia są w dniach 02.- 09.-16.- 23.- 30. marca w godzinach 10.00 do 11.30.
ZAPRASZAM.
Nauczanie przedmiotu:
1. podawanie informacji dotyczących nauczanych technik
2. prezentacja slajdów zawierająca wybrane techniki
3. prezentacja krótkich filmów przedstawiających nauczaną technikę
4. wskazanie wybranych fragmentów dostępnej literatury /online/ – zawierającej metodologię
nauczania łącznie ze zdjęciami
Uwaga !
W trakcie zajęć przekazany zostanie czas dla Państwa na przepisanie wskazywanego teksty, lub odszukanie proponowanej literatury, lub krótkie przećwiczenie przez Państwa wskazanych elementów technicznych, o ile posiadają Państwo bezpieczne zaplecze do ćwiczeń fizycznych w danym momencie.
Uwaga !
Jeżeli nie będą Państwo mieli możliwości bezpiecznego wykonywania nauczanych technik w danym momencie to ZABRONIONE jest ich wykonywanie. Proszę o powiadomienie.
Zaliczenie przedmiotu:
1. Demonstrowanie technik przed kamerą online +omówienie istotnych szczegółów
metodologii nauczania.
lub
2. Przesłanie na mojego maila krótkiego filmu ma którym Państwo demonstrują wybrane
techniki + opisanie i przesłanie na maila istotnych szczegółów
metodologii nauczania.
Добрий день:
Елемент " самооборона” – виконуємо в літньому семестрі 2023 року в обсязі 9 годин в недилю
дистанційний режим в приложенії „Times”.
Заняття проводяться 02. – 09. – 16. – 23. – 30. березня з 10.00 до 11.30.
Я ЗАПРОШУЮ.
Викладання предмету:
1. надання інформації про техніки, яким навчають
2. слайд-презентація з обраними прийомами
3. презентація короткометражних фільмів, що представляють техніку, якій навчають
4. зазначення вибраних фрагментів доступної літератури /онлайн/ – що містить методику
навчання з малюнками
Увага!
Під час занять буде відведено час для переписування зазначеного тексту,
або пошук запропонованої літератури, або коротка вправа
зазначені технічні елементи, якщо у вас є безпечні засоби для
вправи на даний момент.
Увага!
Якщо у вас немає можливості безпечно виконувати техніку, викладену в
на даний момент їх виконання ЗАБОРОНЕНО. Будь ласка, повідомте мене.
Як здати предмет:
1. Демонстрація техніки перед камерою онлайн + обговорення важливих деталей
методика навчання.
або
2. Надсилання на мій e-mail короткого відео, в якому ви демонструєте вибрані
техніки + опис і відправка важливих деталей електронною поштою
методика навчання.
Prawo do obrony koniecznej przysługuje każdemu. Trzeba jednak pamiętać o okolicznościach, które uzasadniają jego zastosowanie, a także granice obrony koniecznej.
Czym jest obrona konieczna?
Zgodnie z treścią art. 25 § 1 Kodeksu karnego, obrona konieczna polega na odpieraniu bezpośredniego i bezprawnego zamachu na jakiekolwiek dobro chronione prawem. Osoba stosująca obronę konieczną nie popełnia swym zachowaniem przestępstwa.
Aby zatem mówić o możliwości zastosowania obrony koniecznej, musi nastąpić zamach od strony napastnika. Przesłanka bezpośredniości zamachu zostanie spełniona nie tylko dokładnie w momencie, gdy napastnik nas atakuje, ale również w sytuacji, gdy możemy wnioskować z zachowania napastnika, że przystępuje on do ataku lub wtedy, gdy po pierwszym ataku i krótkiej przerwie napastnik zmierza do powtórzenia zamachu, a istnieje wysoki stopień prawdopodobieństwa, że swój zamiar zrealizuje natychmiast lub w najbliższej chwili.
„Prawo do obrony koniecznej przysługuje zaatakowanemu, choćby mógł uniknąć niebezpieczeństwa związanego z zamachem przez ucieczkę, ukrywanie się przed napastnikiem, wezwanie pomocy osób trzecich czy nawet poprzez poszukiwanie ochrony u znajdującego się gdzieś w pobliżu przedstawiciela organów porządku publicznego”
(wyrok Sądu Apelacyjnego w Krakowie z dnia 20 lutego 2012 r., sygn. II AKa 259/11).
Trzeba mieć na uwadze, że prawo do obrony koniecznej przysługuje tylko i wyłącznie zaatakowanemu i tylko on ma prawo odpierać zamach wszelkimi dostępnymi środkami, które są konieczne do zmuszenia napastnika do odstąpienia od kontynuowania zamachu.
Dziennik Ustaw.2022.1138 t.j.
Kodeks Karny
Art. 25.
§1.
Nie popełnia przestępstwa, kto w obronie koniecznej odpiera bezpośredni, bezprawny zamach na jakiekolwiek dobro chronione prawem.
§ 2.
W razie przekroczenia granic obrony koniecznej, w szczególności gdy sprawca zastosował sposób obrony niewspółmierny do niebezpieczeństwa zamachu, sąd może zastosować nadzwyczajne złagodzenie kary, a nawet odstąpić od jej wymierzenia.
§ 2a.
Nie podlega karze, kto przekracza granice obrony koniecznej, odpierając zamach polegający na wdarciu się do mieszkania, lokalu, domu albo na przylegający do nich ogrodzony teren lub odpierając zamach poprzedzony wdarciem się do tych miejsc, chyba że przekroczenie granic obrony koniecznej było rażące.
§ 3.
Nie podlega karze, kto przekracza granice obrony koniecznej pod wpływem strachu lub wzburzenia usprawiedliwionych okolicznościami zamachu
Кожна людина має право на самозахист. Однак необхідно пам’ятати про обставини, що виправдовують його застосування, а також про межі необхідної оборони.
Що таке необхідна оборона?
Відповідно до ст. 25 § 1 Кримінального кодексу, необхідна оборона полягає у відсічі прямого і незаконного нападу на будь-яке благо, що охороняється законом. Особа, яка застосовує необхідну оборону, своєю поведінкою не вчиняє злочину.
Тому, щоб говорити про можливість самозахисту, має бути напад з боку нападника. Умова миттєвості нападу буде виконана не тільки в той самий момент, коли зловмисник атакує нас, але і в ситуації, коли ми можемо зробити висновок з поведінки зловмисника, якщо він збирається атакувати, або коли після першого атаки і короткої перерви, зловмисник має намір повторити атаку, і існує висока ймовірність того, що він здійснить свій намір негайно або найближчим часом.
«Потерпілий має право на необхідний захист, навіть якщо він міг уникнути небезпеки нападу, втікши, сховавшись від нападника, покликавши на допомогу третіх осіб або навіть звернувшись за захистом до представника громадського порядку, органи влади десь поблизу”.
(рішення Апеляційного суду в Кракові від 20 лютого 2012 р., справа № II AKa 259/11).
Слід мати на увазі, що право на необхідну оборону має лише особа, на яку напали, і тільки вона має право відбити напад усіма наявними засобами, які необхідні для того, щоб змусити нападника утриматися від продовження нападу.
Законодавчий акт 2022.1138 i.e.
Кримінальний кодекс
Стаття 25
§ 1.
Не вчиняє злочин той, хто з метою самозахисту відбиває прямий протиправний напад на будь-яке охоронюване законом майном.
§ 2.
У разі перевищення меж необхідної оборони, зокрема коли винний застосував спосіб захисту, невідповідний небезпеці нападу, суд може застосувати до нього надзвичайне пом’якшення покарання і навіть утриматися від його призначення.
§ 2.
W razie przekroczenia granic obrony koniecznej, w szczególności gdy sprawca zastosował sposób obrony niewspółmierny do niebezpieczeństwa zamachu, sąd może zastosować nadzwyczajne złagodzenie kary, a nawet odstąpić od jej wymierzenia.
§ 2a.
Не підлягає покаранню той, хто перетинає межі необхідної оборони, відбиваючи напад, що полягає в проникненні в житло, приміщення, будинок або прилеглу до них обгороджену територію, або відбиваючи напад, що передує вторгненню в ці місця, за винятком випадків, коли перевищення меж необхідної оборони було неприпустиме.
§ 3.
Не підлягає покаранню той, хто перевищить межі необхідної оборони під впливом страху або хвилювання, виправданих обставинами нападу.
LITERATURA POMOCNICZA
1. „Pedagogika grapplingu dla poczatkujących”
Wstęp
Co to jest grappling?? i czy jest potrzebny – od str 5 do str 15
Grappling – jest rodzajem walki wręcz z wykorzystaniem techniki chwytów takich jak dźwignie, rzuty (obalenia), duszenia, bez stosowania uderzeń. Zawodnika walczącego w taki sposób określa się jako grapplera. Popularną obecnie formą walki za pomocą chwytów, w której może wziąć udział każdy, z dowolnego stylu walki, są zawody tzw. submission fighting. Poszczególne style walki na chwyty znacząco różnią się sposobem walki i wykorzystywanymi technikami. Najskuteczniejsze okazują się połączenia stylów, które się uzupełniają w poszczególnych strefach walki (np. judo w walce stojąc i brazylijskie ju-jitsu w parterze). Style oparte na chwytach to m.in.: brazylijskie ju-jitsu (BJJ), judo, sambo, zapasy oraz zdobywające coraz większa popularność ADCC, czyli Abu Dhabi Combat Club mające swoje korzenie w Arabii Saudyjskiej1 ………..
………………………………………………………………………………………………………..
Proszę przeczytać i porobić krótkie notatki w języku ukraińskim
Nauka bezpiecznych padów i przewrotów w różnych kierunkach
Pad w tył
Naukę najważniejszego padu – w tył – rozpoczyna się od wyjaśnienia, czemu ma służyć, i pokazu prawidłowej postawy przed jego wykonaniem. Pad w tył ma zapewnić bezpieczne wywrócenie się na plecy ze szczególną ochroną potylicy przed uderzeniem w podłoże. Uderzenie tyłem głowy o dowolne podłoże, a w szczególności o twarde, może powodować trwałe urazy czaszki, wstrząs mózgu połączony z utratą przytomności, a nawet zagrożenie życia. Wywrócenie się w tył (zarówno w procesie treningowym, jak i w życiu codziennym) trwa średnio ok. 0,25 – 0,5 sekundy, więc nie ma czasu na planowanie kolejnego ruchu. Organizm ludzki działa na zasadzie odruchu, który należy wykształcić i następnie utrwalić w procesie treningowym.
Навчання безпечним падінням і перевертанням в різні боки
Падіння назад
Вивчення найважливішого падіння – назад – починається з пояснення, для чого воно потрібне, і показу правильної пози перед його виконанням. Падіння назад забезпечує безпечне перекидання на спину зі спеціальним захистом потилиці від удару об землю. Удар потилицею об будь-яку поверхню, особливо жорстку, може призвести до стійких ушкоджень черепа, струсу мозку, що поєднується з втратою свідомості і навіть із загрозою для життя. Падіння назад (як в тренувальному процесі, так і в повсякденному житті) триває в середньому близько 0,25 – 0,5 секунди, тому немає часу планувати наступний хід. Організм людини працює на основі рефлексу, який необхідно виробити, а потім закріпити в процесі тренувань.
Nauczanie padu w tył (3 jednostki treningowe i kontynuacja na każdym kolejnym treningu): • Pad z pozycji siedzącej lub kucznej (Fot. 3–5) – rozpoczęcie nauki, aby przyzwyczaić zawodnika do utraty równowagi w bok.
Początkowo zawodnik wywraca się na miękki materac. • Pierwszy akcent kładziony jest na ułożenie głowy w ten sposób, by podbródek był jak najbliżej klatki piersiowej – dzięki temu w momencie upadku tył głowy będzie uniesiony i nie uderzy w podłoże. • Można wprowadzić ćwiczenie dociskania brodą do ciała, np. z użyciem woreczka z grochem. • Dodatkowym celem tego ułożenia głowy jest konieczność obserwowania w walce ruchów przeciwnika. • Wywrócenie się na materac (Fot. 4) – nogi uginają się aż do przysiadu, głowa uniesiona, ręce pod kątem ok. 45º w stosunku do tułowia – uderzają o podłoże, zmniejszając siłę uderzenia plecami, nogi w pozycji obronnej uniesione do góry w kierunku przeciwnika (Fot. 2). • Wywrócenie na matę „tatami” (twarda), nogi uginają się aż do przysiadu, głowa uniesiona, ręce pod kątem ok. 45º względem tułowia, nogi w pozycji obronnej, uniesione do góry jak na Fot. 2. W momencie upadku – napięte mięśnie całego ciała, a w szczególności rąk, które przejmują większą część siły uderzenia o podłoże. • Pad z pozycji stojącej z wyskoku (Fot. 6–8) – pozycja stojąca przed wykonaniem padu w tył (Fot. 3) – ćwicząca stoi na lekko ugiętych nogach, ręce swobodnie opuszczone wzdłuż tułowia, patrzy na przeciwnika. • Wyskok w tył – głowa uniesiona, ręce pod kątem ok. 45º względem tułowia – uderzają o podłoże, zmniejszając siłę uderzenia plecami, nogi w pozycji obronnej uniesione do góry w kierunku przeciwnika. • W momencie upadku napięte mięśnie całego ciała, a w szczególności rąk, które przejmują większą część siły uderzenia o podłoże. • Uniesienie nóg do góry (w stronę przeciwnika) konieczne jest przy założeniu, że wywrócenie się bezpieczne na podłoże nie kończy walki i daje możliwości skutecznej obrony w tzw. parterze, czyli walki przy powierzchni podłoża (maty). Doskonalenie prowadzone jest: • indywidualnie: ćwicząca doskonali pady: siedząc, kucając, stojąc z oczami otwartymi, następnie z zamkniętymi oczami, zakłócając swoją równowagę, np. obrotami głowy, a nawet szybkimi całego ciała itp. • w parach: jedna ćwicząca naciska z góry na ramiona, zmuszając do uginania nóg i wykonania padu; • jedna ćwicząca popycha drugą w tył, wymuszając wykonanie padu; • jedna ćwicząca wykonuje pad w tył, zsuwając się z osoby klęczącej; • obie ćwiczące w pozycji stojącej twarzami do siebie trzymają się za ręce i każda wychyla się w tył w swoją stronę – na sygnał puszczają ręce i wykonują pad w tył itp.; • w zespołach: cała grupa ćwiczących dzieli się na np. 3 zespoły – ustawia się w 3 rzędach i następuje rywalizacja w różnym wykonywaniu padów w tył – liczy się zarówno czas, jak i dokładność wykonania padu.
Doskonalenie dla bardziej zaawansowanych: • wykonywanie padów z wyskoku na miękkie materace (Fot. 6–8) z zaznaczeniem, że obowiązują takie same zasady padu jak na podłoże twarde.
UWAGA!
Należy uświadomić początkującym osobom, że pad w tył będzie zapewniał im bezpieczeństwo podczas treningów oraz w życiu codziennym, a jego doskonalenie będzie kontynuowane podczas każdych zajęć. Posiadanie umiejętności wykonania padu w tył szczególnie wykorzystywane będzie podczas nauki wykonywania rzutów
Навчання падінню назад (3 тренувальні блоки та продовження в кожному наступному тренуванні): • Падіння з положення сидячи або згорбившись (мал. 3-5) – почніть навчання, щоб привчити спортсмена втрачати рівновагу в сторону.
Спочатку учасник перевертається на м’який матрац. • Перший акцент робиться на тому, щоб голова розташувалася таким чином, щоб підборіддя було максимально близько до грудей – завдяки цьому в момент падіння потилиця буде піднята і не вдариться об землю. • Ви можете ввести вправу з притискання підборіддя до тіла, наприклад, за допомогою мішка з горохом. • Додатковим призначенням цієї позиції голови є необхідність спостерігати за рухами суперника в бою. • Падіння на матрац (Фото 4) – ноги зігнуті в присід, голова піднята, руки під кутом приблизно до суперника (Фото 2). • Падаючи на килимок «татамі» (твердий), ноги зігнути в присід, голова піднята, руки під кутом приблизно 45º до тіла, ноги в захисному положенні, підняті вгору, як на мал. 2. У момент падіння – напружені м’язи всього тіла, особливо рук, які сприймають більшу частину сили удару об землю. • Падіння з положення стоячи в стрибку (фото 6–8) – положення стоячи перед виконанням падіння назад (фото 3) – практикуючий стоїть із злегка зігнутими ногами, руки вільно опущені вздовж тіла, дивиться на суперника. • Стрибок назад – голова піднята, руки під кутом приблизно 45º до тулуба – вони вдаряються об землю, зменшуючи силу удару спиною, ноги в захисній позиції підняті вгору до суперника. • У момент падіння напружуються м’язи всього тіла, особливо рук, які сприймають більшу частину сили удару об землю. • Піднімання ніг вгору (у бік суперника) необхідне за умови, що безпечне падіння на землю не завершує бій і дає можливість ефективного захисту в т. зв. партер, тобто бій біля поверхні землі (мат). Удосконалення проводиться: • індивідуально: тренується відпрацьовує падіння: сидячи, присідаючи, стоячи з відкритими очима, потім із закритими очима, порушуючи рівновагу, наприклад поворотом голови, і навіть швидкими рухами всього тіла тощо. • в парах: один учень тисне зверху на плечі, змушуючи зігнути ноги і виконати падіння; • один учень штовхає іншого назад, змушує виконати падіння; • один практикуючий виконує падіння назад, зісковзуючи з стоячого на колінах; • обидва практикуючий в положенні стоячи, обличчям один до одного, беруться за руки і кожен нахиляється назад до своей сторони – за сигналом розпускають руки і виконують падіння назад тощо; • в командах: вся група практикуючих ділиться на, наприклад, 3 команди – вони шикуються в 3 ряди і змагаються в різних виконаннях падіння назад – як на час, так і на точність виконання точності падіння. Поліпшення для більш просунутих: • стрибки на м’яких матрацах (фото 6-8) із зазначенням, що застосовуються ті ж правила, що і при приземленні на тверду поверхню.
УВАГА!
Початківці повинні знати, що падіння назад забезпечить їхню безпеку під час тренувань і в повсякденному житті, і його вдосконалення буде продовжуватися під час кожного заняття. Володіння вмінням виконувати падіння назад буде особливо корисним при навчанні виконання кидків.
…………………………………………………………………………………………………………………………………
Pad w bok – pozycja siedząca (w prawo)
Na Fot. 9–13 prezentowana jest pozycja nauczania padu (siedząca, kuczna), która pozwala w
sposób bezpieczny „oswoić” się osobom początkującym ze świadomą utratą równowagi w
wybranym kierunku. W/w sposób nauczania nie powoduje zniechęcenia się ćwiczących
wskutek otarć, zadrapań, bólu w trakcie nauki padania.
Падіння на бік – положення сидячи (праворуч)
На рис. 9-13 подано блокнот для навчання пози (сидячи, присівши), що дозволяє в
безпечний спосіб для новачків звикнути до свідомої втрати рівноваги
обраний напрямок. Такий спосіб навчання не знеохочує слухачів
в результаті садна, подряпини, болю під час навчання падінню.
Pad w bok – pozycja stojąca (pad w prawo)
Naukę padu w bok (na Fot. 14–16) w prawo rozpoczyna się od wyjaśnienia potrzeby
umiejętności bezpiecznego upadku w każdym kierunku. Szczególną uwagę należy poświęcić
zagrożeniu, jakie niesie z sobą uderzenie bokiem głowy (czyli skronią) o podłoże. Uderzenie
takie może spowodować utratę przytomności, zagrożenie zdrowia, a nawet życia.
Dodatkowo należy zwrócić uwagę na fakt, że w procesie treningowym ćwiczeń
grapplingowych na dalszych etapach zaawansowania wiele rzutów (obaleń) odbywa się w
rożnych kierunkach, a nie tylko symetrycznie do tyłu.
Nauczanie padu w bok – strona prawa (2 jednostki treningowe i kontynuacja na każdym
kolejnym treningu):
• Pad z pozycji siedzącej lub kucznej – rozpoczęcie nauki, aby przyzwyczaić zawodnika do
utraty równowagi w bok. Początkowo zawodnik wywraca się w bok na miękki materac z
pozycji siedzącej (Fot. 9–11).
• Pierwszy akcent kładziony jest na ułożenie głowy w ten sposób by podbródek był jak
najbliżej klatki piersiowej – zapewnia to, że w momencie upadku, tył głowy będzie
uniesiony i nie uderzy w podłoże. Można wprowadzić ćwiczenie dociskania brodą do ciała
np. woreczka z grochem. Dodatkowym celem tego ułożenia głowy jest konieczność
obserwowania w walce ruchów przeciwnika.
• Ćwicząca wywraca się na materac na bok prawy, jednocześnie uderzając prawą ręką o
podłoże pod kątem ok. 45o względem tułowia. Ręka lewa lekko ugięta zasłania głowę, nogi
uniesione do góry w pozycji obronnej, oczy zwrócone w stronę przeciwnika. Wymagane
jest, by w momencie upadku napięte zostały mięśnie całego ciała, a w szczególności ręki
prawej, która przejmują większą część siły uderzenia o podłoże.
• Pad z pozycji stojącej (Fot. 12–14) – ćwicząca stoi na lekko ugiętych nogach, ręce
swobodnie opuszczone wzdłuż tułowia, patrzy w stronę przeciwnika, następnie ugina
sukcesywnie do dołu nogę lewą i jednocześnie wysuwa w lewo nogę prawą, doprowadzając
do padu na prawy bok, głowa uniesiona, ręce pod kątem ok. 45o względem tułowia –
uderzają o podłoże, zmniejszając siłę uderzenia plecami, nogi w pozycji obronnej, uniesione
do gory w kierunku przeciwnika.
Uwaga !!
Wymagane jest, by w momencie upadku napięte zostały mięśnie całego ciała, a w
szczególności ręki prawej, która przejmuje większą część siły uderzenia o podłoże. Ręka
lewa, lekko ugięta, zasłania głowę, nogi uniesione do góry w pozycji obronnej, oczy
zwrócone w stronę przeciwnika.
Należy zwrócić uwagę ćwiczącym, że zarówno w czasie treningu, jak i w życiu codziennym
człowiek przewraca się w rożnych kierunkach, nie zawsze do tyłu. Przewrocenie się na bok
nie jest tak niebezpieczne jak do tyłu, gdyż nie grozi ono od razu uderzeniem tyłem głowy
(potylicą) w twarde podłoże.
Jednak przewracając się nieumiejętnie w bok, narażamy się na uderzenie płatem skroniowym,
co jest równie niebezpieczne. Możliwy jest także tzw. „odruch łokciowy”, czyli bardzo
popularna, odruchowa podpórka na łokciu. Skutkować to może nie tylko rozbiciem stawu
łokciowego, lecz i – wskutek przeniesienia się siły uderzenia o podłoże – dotkliwą kontuzją
stawu barkowego. Dlatego ważne jest ułożenie ręki (od strony padu) wzdłuż tułowia.
Падіння на бік – положення стоячи (падання направо)
Навчання падіння на бік (на рис. 14-16) вправо починається з пояснення необхідності
здатність безпечно падати в будь-якому напрямку. Слід звернути особливу увагу
ризик вдаритися об землю боком голови (тобто скронею). удар
такі можуть призвести до втрати свідомості, загрози здоров’ю і навіть життю.
Крім того, слід зазначити, що в тренувальному процесі вправ
У боротьбі на пізніх етапах відбувається багато кидків (тейкдаунів).
різних напрямках, а не тільки симетрично назад.
Навчання боковому падінню – правий бік (2 навчальні блоки та продовження на кожному
наступний тренінг):
• Падіння з положення сидячи або присівши – почніть вчитися, щоб гравець звик до цього
втрата рівноваги вбік. Спочатку учасник перекочується набік на м’який матрац
положення сидячи (рис. 9–11).
• Перший акцент робиться на положенні голови таким чином, щоб підборіддя було схоже
ближче до грудей – це гарантує, що при падінні ваша потилиця буде піднята
піднятий і не вдариться об землю. Можна ввести вправу «підборіддя до тіла».
наприклад, крісло-мішок. Додатковою метою цієї пози голови є необхідність
спостереження за рухами супротивника в бою.
Практикуюча перевертається на матраці на правий бік, вдаряючи правою рукою об
землю під кутом приблизно 45o до тіла. Ліва рука злегка зігнута, прикриваючи голову і ноги
піднятий у оборонну позицію, погляд звернений до супротивника. вимагається
Важливо, щоб у момент падіння були напружені м’язи всього тіла, особливо рук
права сторона, яка поглинає більшу частину сили удару об землю.
Przewrót boczny
Nauczanie przewrotu bocznego (w prawo) Zależnie od sprawności fizycznej osób ćwiczących, które już poznały podstawy bezpiecznych padów, można przewrót boczny nauczać na miękkim materacu lub na podłożu „tatami”
Doskonalenie prowadzone jest:
1) Indywidualnie – ćwicząca doskonali przewrót: pozycja kuczna z bocznym ustawieniem nóg (prawa wykrocznie) z oczami otwartymi, następnie wychyla się coraz bardzie w przód, doprowadzając do przewrotu. • Po poprawnym wykonaniu ruchu bocznego obrotowego przechodzi się do pozycji stojącej (Ryc. 17–19a) i kontynuuje naukę z pozycji stojącej. • Uwagę zwraca się na: » wysunięcie ręki prawej w przód, ułożenie ręki przypomina obręcz od koła i w fazie przewrotu musi zachować to ułożenie; » kierowanie głowy zawsze za wiodącą ręką (tu: prawą), co wymusza prawidłowe zaokrąglanie się pleców i boczne ułożenie ciała; » wstawanie bokiem z bocznym ustawieniem nóg – prawa wykroczna i niestykanie się nóg kolanami; » w fazie wstania uderzenie drugą ręką (tu: lewą) o materac w celu amortyzacji oraz wzmocnienia dynamiki przejścia do pozycji stojącej.
2) W parach: jedna ćwicząca trzyma rękę prawą wykonującej ćwiczenie i lekkim ruchem „po kole” wymusza wykonanie przewrotu; • jedna ćwicząca leży na macie, a druga z miejsca stara się wykonać nad nią przewrót boczny; • jedna ćwicząca klęczy w klęku skulonym albo podpartym, a druga (zaawansowana) stara się wykonać przewrót boczny (Fot. 20–23). 3) W zespołach rywalizujących: • cała grupa ćwiczących dzieli się na np. 3 zespoły – ustawia się w 3 rzędach i następuje rywalizacja w wykonaniu przewrotu bocznego zawsze po wytraceniu szybkości nabiegu przez zwrot (liczy się czas i jakość wykonania). • Główna uwaga jest poświęcona ułożeniu ręki przez która dokonuje się przewrotu bocznego – ręka ma przypominać fragment koła a jej ruch wymuszać obrót ciała „po kole”.
UWAGA!
Ze względów bezpieczeństwa nie wykonujemy ćwiczeń z pełnego rozbiegu, tylko najpierw doprowadzamy do bezpiecznego wytracenia szybkości, np. poprzez zwrot o 180º kierunku biegu, i dopiero po tym następuje wykonanie przewrotu.
Боковий перекат
Навчання перекату на бік (справа):
Залежно від фізичної підготовки тих, хто вже вивчив основи безпечного падіння, перекату на бік можна навчитсь на м’якому матраці або на поверхні «татамі».
Удосконалення здійснюється:
1) Індивідуально – практикуючий відпрацьовує перекат: положення навпочіпки з розведеними ногами в сторони (правий випад) з відкритими очима, потім все більше і більше нахиляється вперед, приводячи до перекату.
• Після правильного бічного повороту переходить у положення стоячи (рис. 17-19а) і продовжує навчання з положення стоячи.
• Звертаємо увагу на: » переміщення правої руки вперед, розташування руки нагадує обід колеса і має зберігати це розташування під час фази перекидання;
» спрямування голови завжди за провідну руку (тут: права рука), що забезпечує правильне округлення спини та бокове положення тіла;
» вставання боком з розведенням ніг убік – випад праворуч і ноги не сковувати ноги колінами;
» у фазі підйому вдарити другою рукою (тут лівою) по матрацу з метою амортизації та посилення динаміки переходу в положення стоячи.
2) У парах: один практикант тримає праву руку того, хто робить элемент, і легким рухом «по колу» змушує виконавця перекочуватися;
• один практикант лежить на килимку, а інший намагається виконати над нею перекид убік;
• один практикуючий стає на коліна, згорнувшись або спираючись на коліна, а інший (практикуючій) намагається виконати перекид убік (фото 20–23).
3) У конкуруючих командах: • вся група практикуючих ділиться на, наприклад, 3 команди – вони шикуються в 3 ряди і відбувається змагання у виконанні бічного перевороту завжди після того, як швидкість набігу втрачається за рахунок повороту (час і якість виконання мають значення).
• Головна увага приділяється положенню руки, через яку виконується бічний перекат – рука повинна нагадувати фрагмент кола та його рух змушують тіло обертатися «по колу».
УВАГА!
З міркувань безпеки ми не виконуємо вправи з повним розбігом, а спочатку доводимо до безпечної втрати швидкості, наприклад, повертаючи напрямок бігу на 180º, і лише після цього виконуємо перекат.
Nauka obalenia z chwytem za nogi połączona z doskonaleniem padów
Doskonalenie prowadzone jest:
1) Indywidualnie: ćwicząca doskonali wychylenie przeciwnika ręką w przód: pozycja stojąca z bocznym ustawieniem nóg (prawa wykrocznie) z oczami otwartymi (Ryc. 24–25). Po wychyleniu w przód ćwicząca zmienia kierunek ataku – do tyłu. Puszcza rękę przeciwnika i obiema rękoma łapie za nogi – mniej więcej pod kolana, skręca głowę w lewo, kierując swoje prawe ucho w stronę prawego uda przeciwniczki; podrywając nogi przeciwniczki i napierając swoim barkiem na ciało, doprowadza do upadku na plecy. Ważne jest kontrolowanie cały czas uchwytu przeciwnika za nogi (Ryc. 26–28). Jednocześnie osoba padająca doskonali pad w tył ze szczególnym uwzględnieniem uniesienia głowy (Ryc. 28). Naukę prowadzi się początkowo na grube miękkie materace, następnie na zwykłe miękkie materace ułożone w tzw. „poduszkę powietrzną” i kończy wykonywanie obalenia na podłoże typu „tatami”, ćwicząc w ruchu imitującym walkę. Uwagę zwraca się na: • wysunięcie ręki lewej w przód i chwyt przeciwnika, podczas gdy prawą ręką zakrywa się własny korpus, • szarpnięcie w przód i zmiana ruchu ciała w tył połączona z obniżeniem, • podejście wyraźnie ugiętą nogą wykroczną, • zachowanie pleców na odcinku lędźwiowym bez zaokrąglenia w momencie unoszenia przeciwnika, równoczesne pchnięcie barkiem, • kontrolę wzrokową przeciwnika – zamykanie oczu (nawet na ułamek sekundy) lub mruganie jest zawsze jednym z większych problemów.
2) W parach: jedna ćwicząca stoi w pozycji „do walki”, druga sugeruje atak w przód (ręką), lecz atakuje w tył nogi lub obie ćwiczące symulują walkę w pozycji stojącej i naprzemiennie się atakują.
3) W zespołach: cała grupa ćwiczących dzieli się na np. 3 zespoły – ustawia się w 3 rzędach, z każdego rzędu jedna osoba staje przed swoim zespołem w odległości ok. 3–4 m i ma za sobą miękki materac. Osoba z zespołu staruje na sygnał i następuje rywalizacja w wykonaniu obalenia poprzez złapanie za obie nogi, gdzie osoba rzucająca pozostaje twarzą do swojego zespołu, a osoba obalona wstaje i szybko wraca do swojego zespołu – dając sygnał do biegu następnej osobie.
4) Zwracana jest uwaga nie tylko na poprawne wykonanie obalenia, ale również i padu w tył.
UWAGA!
Ze względów bezpieczeństwa nie wykonujemy ćwiczeń z pełnego nabiegu, najpierw doprowadzamy do bezpiecznego wytracenia szybkości, np. poprzez zwrot o 180º kierunku biegu i dopiero po tym następuje wykonanie przewrotu.
Навчання повалення з захопленням ніг в поєднанні з вдосконаленням падінь
Удосконалення здійснюється:
1) Індивідуально: тренується відпрацьовує мах руками суперника вперед: положення стоячи з розставленими ногами в сторони (правий випад) з відкритими очима (рис. 24-25). Після нахилу вперед учень змінює напрямок атаки – назад. Відпускає руку суперника і обома руками захоплює ноги – приблизно нижче колін, повертає голову вліво, направивши праве вухо до правого стегна суперника; відриваючи ноги супротивника і притискаючи його плечем до тіла, він призводить до падіння на спину. Важливо весь час тримати хват ноги суперника під контролем (рис. 26-28). При цьому той, хто падає, вдосконалює падіння назад з особливим упором на підняття голови (рис. 28). Навчання ведеться спочатку на товстих м’яких матрацах, потім на звичайних м’яких матрацах, розташованих у т.зв. «повітряна подушка» і завершує зняття на татамі, вправляючись у бойових рухах.
Звертається увага на:
• рух лівої руки вперед і захоплення супротивника при цьому
його права рука прикриває власне тіло,
• ривки вперед і зміна руху тіла назад у поєднанні з опусканням,
• підхід з чітко зігнутою передньою ногою,
• утримання спини на поперековому відділі без округлення при підйомі суперника, одночасний поштовх плечем,
• візуальний контроль суперника – заплющити очі (навіть на частку секунди) або моргати завжди є однією з найбільших проблем.
2) У парах: один учень стоїть у «бойовій» позі, інший пропонує атаку спереду (в руку), але атакує задню частину ноги, обидва учня імітують бійку в положенні стоячи і атакують один одного по черзі.
3) Командно: вся група, яка займається, ділиться на, наприклад, 3 команди – вони шикуються в 3 ряди, по одній людині з кожного ряду стоїть перед своєю командою на відстані приблизно 3-4 м і має м’який матрац за ними. Член команди злітає за сигналом, і починається змагання за тейкдаун шляхом лову обох ніг, де той, хто кидає, залишається обличчям до своєї команди, а збитий встає і швидко повертається до своєї команди, даючи сигнал наступній особі бігти.
4) Звертається увага не тільки на правильне виконання тейкдауна, а й на падіння назад.
УВАГА!
З міркувань безпеки ми не виконуємо вправи з повним розбігом, а спочатку доводимо до безпечної втрати швидкості, наприклад, повертаючи напрямок бігу на 180º, і лише після цього виконуємо перекат.
Nauka obalenia z chwytem za jedną nogę i podcięciem drugiej połączona z doskonaleniem padów
W obu przypadkach prezentowanych na zdjęciach (Fot. 29–31 oraz Fot. 35–36) początkowa faza ruchu to podbicie bliżej nogi przeciwniczki i złapanie tej nogi ręką. Bezpośrednio po złapaniu jednej nogi druga noga przeciwnika podcinana jest od wewnątrz (Fot. 32–34) lub, w drugiej wersji, od zewnątrz (Fot. 37), z zejściem obu ćwiczących do parteru (Fot. 38).
Istotne jest utrzymywanie kontaktu wzrokowego z przeciwnikiem oraz przytrzymanie do końca nogi złapanej, gdyż w wielu dyscyplinach obalenie przeciwnika na plecy nie powoduje końca walki i walka dalej toczy się w parterze. Trzymając nogę przeciwnika (Fot. 38), mamy możliwość, poprzez przesunięcie własnego ciała i unieruchomienie głowy przeciwnika, przejścia do pozycji bocznej z przytrzymaniem przeciwnika na plecach.
Doskonalenie prowadzone jest:
1) indywidualnie: ćwicząca doskonali wychylenie przeciwnika ręką w tył w każdym wariancie, następnie swoją nogą podcina wysuniętą nogę przeciwniczki i łapie ją wolną ręką (Fot. 29–30 oraz Fot. 35–36).
2) w parach: obie ćwiczące powtarzają wielokrotnie ten wariant i dopiero po opanowaniu go przechodzą do następnej fazy tego obalenia – czyli podcięcia nogą podporowej nogi przeciwniczki (Fot. 30–32 oraz Fot. 35–36); w drugim przypadku obie zawodniczki spadają na matę. Zawodniczka, która jest obalana na plecy, doskonali umiejętność padania. W początkowej fazie nauki obalenia wykonuje się na miękki materac, natomiast na dalszym etapie trenowania na matę „tatami” – nawet w tzw. „walce symulowanej”.
Uwagę zwraca się na to, że wykonujemy akcję złożoną praktycznie z dwóch ruchów: • wychylenie przeciwniczki w tył.
• skrócenie dystansu poprzez podejście nogami przeciwniczki po wychyleniu („dogonienie”),
• złapanie ręką nogi przeciwniczki,
• ruch po fragmencie koła wykonywany nogą podcinającą,
• napieranie własnym ciałem w momencie podcinania nogi podporowej.
Ćwiczenia techniczne zaczyna się zawsze na stronę dominującą osoby wykonującej obalenie. Partnerka ustawia się zgodnie ze wskazówkami osoby wykonującej obalenie:
1) indywidualnie: ćwiczenie wyobrażeniowe ćwiczącej (wyobraża sobie podcięcie, chwyt i podcięcie drugiej nogi, czasami z zejściem do parteru)
2) w parach: jedna ćwicząca stoi w pozycji „do walki” jako prawostronna lub lewostronna, druga robi uchwyt jedną ręką i atak początkowo podcięciem nogi wykrocznej z chwytem za nogę i podcina drugą (ćwiczy się naprzemiennie); obie ćwiczące symulują walkę w pozycji stojącej i naprzemiennie się atakują;
3) w ustawieniu „po kole”: z różnymi partnerkami różnego wzrostu, o różnym zasięgu ramion i różnej długości nóg, w celu nauki skracania dystansu po złapaniu uchwytu oraz nauki niskiego zejścia do złapania nogi po podbiciu. Zwraca się uwagę nie tylko na poprawne wykonanie obalenia, ale również i padu w tył.
UWAGA!
Ze względów bezpieczeństwa należy uważać, by w przypadku zejścia do parteru osoba rzucająca nie spadała na łokieć, oraz na poprawność padu w tył osoby padającej.
Навчання знімати однією ногою захоплення, а іншу підрізати в поєднанні з вдосконалення падінь
В обох випадках, представлених на малюнках (фото 29–31 та 35–36)
початкова фаза руху полягає в тому, щоб підняти ногу суперника ближче і зловити цю ногу рукою.
Відразу після лову однієї ноги друга нога супротивника підрізається зсередини
(Фото 32–34) або, у другому варіанті, ззовні (Фото 37), коли обидва учасники спускаються до
партеру (фото 38).
Важливо підтримувати зоровий контакт з суперником і триматися
кінець спійманої ноги, тому що в багатьох дисциплінах кидка суперника на спину немає
призводить до завершення бою і продовження бою на партері. Тримання ноги суперника
(Рис. 38), ми маємо можливість, рухаючи власним тілом і знерухомивши голову
суперник, переходить у положення на боці, утримуючи суперника на спині.
Покращення проводиться:
1) індивідуально: практикуючий відпрацьовує махи руки суперника назад у кожному варіанті, потім підрізає своєю ногою витягнуту ногу суперника і ловить її вільною
рука (фото 29-30 і 35-36).
2) в парах: обидва учні повторюють цей варіант багато разів і тільки після того, як його засвоять переходять до наступної фази цього розмаху опорною ногою опоненти (фото 30–32 та 35–36); у другому випадку обидва борці вони падають на мат.
Спортсмен, якого повалили на спину, вдосконалює свої навички падіння.
На початковому етапі навчання зняття виконуються на м’якому матраці, при цьому на подальший етап тренувань на «татамі» — навіть у т. зв імітація бою.
Увага
вказує на те, що ми виконуємо дію, яка складається практично з двох рухів:
• Нахил опоненти назад.
• скорочення дистанції підходом до ніг суперника після нахил («доганяння»),
• захоплення рукою ноги суперника,
• переміщення по фрагменту кола. виконується підрізною ногою,
• поштовх власним корпусом у момент підрізання опорна нога.
Технічні вправи завжди починаються з домінуючої сторони виконавця повалення. Партнер позиціонує себе відповідно до вказівок особи, яка знімає:
1) індивідуально: уявна вправа того, хто займається (уявляє підріз, хват і підрізання іншої ноги, іноді зі спуском на партер)
2) в парах: один тренажер стоїть у «бойовому» положенні на правому або лівому боці, інший робить хват однією рукою і атакує спочатку махом провідної ноги хватом за ногу і підрізати іншу (вправа по черзі); обидва учасники імітують боротьбу положення стоячи і атакувати один одного по черзі;
3) у розташуванні «по колу»: з різними партнерами різного зросту, з різним діапазоном рук і ніг різної довжини, щоб навчитися скорочувати дистанцію після лову за ручку і навчитися йти низько, щоб зловити ногу після підйому. Увага приділяється не тільки правильне виконання тейкдауну, а й падіння назад.
УВАГА!
З міркувань безпеки слід бути обережним, якщо людина спускається в партер
Спортсмен який кидає не повинна падати на локіт, а на правильність падіння на спину падаючого.
Obrona przed uderzeniem głową
1. przeciwnik łapie obiema rękoma za ubranie i uderza głową bez obrony. Powoduje to często bezwładny upadek, uderzenie tyłem głowy o podłoże i często utratę przytomności.
2. obrona – po złapaniu za ubiór obiema rękoma powstrzymujemy głowę przeciwnika
3. odchylany ciało od przeciwnika i wskakujemy na biodra i opasuje my go nogami – nie za mocno
4. opuszczamy się wzdłuż tułowia przeciwnika i łapiemy go za obie nogi w pobliżu kostek. Jeżeli atakujący stoi wyraźnie do przody 1 nogę – musimy w trakcie opuszczania się skręcić ciało by złapać za obie nogi
5. pociągamy gwałtownie do siebie obie nogi przeciwnika powodując jego obalenie na plecy
6. zakładamy mu dźwignię na staw łokciowy /ponieważ jeszcze nie było nauki zakładania dźwigni – możemy po obaleniu atakującego natychmiast wstawać/
Захист від удару в голову
1. Суперник хапає одяг двома руками і б’є головою без захисту. Це часто призводить до інертного падіння, удару потилицею об землю та часто втрати свідомості.
2. захист – захопивши одяг двома руками, зупиняємо голову суперника
3. відхиляючись корпусом від супротивника і стрибаємо на стегна і обхоплюємо його ногами – не дуже
4. опускаємося вздовж тулуба суперника і хапаємо його за обидві ноги біля щиколоток. Якщо нападаючий виступає чітко вперед однією ногою – необхідно повернути тулуб при опусканні, щоб захопити обидві ноги
5. Сильно тягнемо обидві ноги суперника, від чого він падає на спину.
6. Ставимо йому важіль на ліктьовий суглоб /тому що науки ставити важіль ще не було – ми можемо встати відразу після того, як збили нападника/
Inna obrona przed uderzeniem głową
1. przeciwnik łapie obiema rękoma za ubranie i uderza głową bez obrony. Powoduje to często bezwładny upadek, uderzenie tyłem głowy o podłoże i często utratę przytomności.
2. obrona – po złapaniu za ubiór 1 ręka atakuje od spody nos przeciwnika odchylając go do tyłu – powstrzymujemy głowę przeciwnika
3. odchylany ciało przeciwnika do tyłu i łapiemy 1 nogę przeciwnika wchodząc mu częściowo za plecy
4. obalamy go do tyłu pozostając z boku przeciwnika
5. przesuwamy się „w parterze” w kierunku jego głowy trzymając jego 1 rękę
6. zakładamy mu dźwignię na staw łokciowy – /ponieważ jeszcze nie było nauki zakładania dźwigni – możemy po obaleniu atakującego natychmiast wstawać/
Ще один захист від удару головою
1. Суперник хапає одяг двома руками і б’є головою без захисту. Це часто призводить до інертного падіння, удару потилицею об землю та часто втрати свідомості.
2. захист – схопивши одяг, 1 рука атакує ніс суперника знизу, відхиляючи його назад – зупиняємо голову суперника.
3. відхилення тіла суперника назад і захоплення 1 ноги суперника частковим входженням у спину
4. відкидаємо його назад, залишаючись на боці супротивника
5. рухаємося «по землі» до його голови, тримаючись за 1 руку
6. Ставимо йому важіль на ліктьовий суглоб – /бо науки ставити важіль ще не було – ми можемо встати відразу після того, як збили нападника/
Obrona gdy przeciwnik w dowolny sposób wywrócił nas na plecy
1. brak obrony powoduje, że leżąc na plecach jesteśmy zasypani gradem ciosów i osłanianie głowy jest niewystarczające.
2. obrona – wywracając się wykonujemy klasyczny pad w bok asekurując się 1 ręką
3. leżąc na plecach na boku 1 ręką łapiemy nogę przeciwnika poniżej kolana – od środka, a drugą reką zasłaniamy głowę przed uderzeniami
4. wspomagamy się w uchwycie nogi drugą reka i wykonujemy skręt całego tułowia powodując sprowadzenie napastnika do parteru. Cały czas trzymamy nogę przeciwnika
5 gdy przeciwniku już leży kontynuujemy skręt i jednoczesnie obót ciała powoduje, że przeciwnik lezy na brzuchu a my siedzimy trzymając obu rekoma jego nogę
6, zakładamy dźwignię na stopę – /ponieważ jeszcze nie trenowaliśmy dźwigni na stopę możemy natychmiast wstawać
Захист, коли суперник будь-яким чином ставив нас на спину
1. Відсутність захисту означає, що лежачи на спині вас осипає град ударів, а прикрити голову недостатньо.
2. захист – падаючи, виконуємо класичне падіння на бік, страхуючись 1 рукою
3. лежачи на спині на боці, однією рукою ловимо ногу суперника нижче коліна – з внутрішньої сторони, а іншою рукою прикриваємо голову від ударів.
4. другою рукою допомагаємо собі захопити ногу і робимо поворот усім тулубом, опускаючи нападника на землю. Ми весь час тримаємо ногу суперника
5 коли суперник вже лежить продовжуємо поворот і одночасно поворот корпусу змушує суперника лягати на живіт а ми сидимо тримаючи його за ногу обома руками
6, увімкніть фіксатор ніг – /оскільки ми ще не навчили фіксатор ніг, ми можемо встати негайно
……………………………………………………………………………………………………………………………..
Nauka zakładania dźwigni prostej na staw łokciowy
Proszę przeanalizować wszystkie zdjęcia od strony 56 -60
1. po obaleniu przeciwniczka leży lekko na boku – przytrzymujemy ją w tej pozycji jednocześnie wiążąc jej 1 rękę / tu lewą/
2. przekładamy swoją nogę nad głową przeciwniczki starając się robic to nisko
3. siadamy w tył – można drugą / tu: prawą/ nogę blokować ciało albo przełożyć nogę nad ciałem przeciwniczki na drugą stronę
4. cały czas trzymamy rękę przeciwniczki i wspomagając się druga ręką dążymy do wyprostowania jej reki na naszym ciele – co powoduje dźwignię na staw łokciowy
Czasami wyprostowanie ręki przeciwniczki jest trudne bo jest bardzo silna :
Technika wyciągania dźwigni tzw. kluczem (po zapleceniu ręki i unieruchomieniu przeciwnika nogami)
Proszę przeanalizować kolejne zdjęcia
1. najważniejsze jest założenie tzw. klucza /Fot. 53/
2. rozkład sił w kluczu jest taki że 1 ręka rozciąga staw łokciowy / tu: prawa/ a druga ściska go z góry /tu: lewa/
3 nawet gdy przeciwniczka trzyma ręce złączone ból na rozciągany i ściskany staw jest tak duży, że powoduje rozłączenie rąk i umożliwia wyprost – czyli dźwignię na staw łokciowy
UWAGA !
Mniej więcej w 1 przypadku na 100 może wystąpić w stawie łokciowym tzw „przeprost” i wtedy dźwignia praktycznie nie występuje.
Ćwiczenia techniczne zaczyna się wykonywać zawsze na stronę dominującą (prawą lub lewą) osoby wykonującej zakładanie dźwigni.
Doskonalenie prowadzone jest:
1) W parach: zawodniczka poprawnie przytrzymuje leżącą przeciwniczkę z boku, przekłada nogę (tu: lewą) w celu unieruchomienia głowy (Fot. 49–50), następnie przechodzi do siadu, ręce zapina w tzw. „klucz” (Fot. 51) i wyciąga dźwignię, prostując rękę przeciwniczki (Fot. 52). Również w parach: doskonalenie wyłącznie wyciągania dźwigni w pozycji siedzącej, (Fot. 53–55) zapinanie klucza, rozciąganie, prostowanie ręki przeciwniczki.
2) W zespołach: z wieloma partnerkami ułożonymi np. „po kole” – celem jest doskonalenie pokonywanie biernego oporu przeciwnika, o różnej długości ramienia, różnej sile mięśniowej i różnej odporności na ból rozciąganego stawu łokciowego.
Uwagę zwraca się na:
• poprawne ułożenie ciała przez zawodniczkę będącą z boku przeciwniczki,
• poprawne, czyli niskie przełożenie nogi nad głową przeciwniczki,
• ściśnięcie przez zawodniczkę obiema nogami zaatakowanej ręki przeciwniczki,
• poprawne zapięcie tzw. „klucza”,
• rozciąganie stawu łokciowego przeciwniczki poprzez działającą parę sił. Ćwiczy się: • w parterze: walka szkoleniowa – zaczynana w pozycji tyłem do siebie z próbą założenia wyłącznie dźwigni, • w pozycji stojącej: próba obalenia nauczaną wcześniej techniką, połączona z natychmiastowym założeniem dźwigni na staw łokciowy,
• dla osób bardziej zaawansowanych proponuje się walki szkoleniowe wyłącznie w pozycji parterowej z wykorzystaniem wszystkich dotąd poznanych technik,
• w zespołach walczących treningowo w formie rywalizacji drużynowej (dla bardziej zaawansowanych).
UWAGA!
Ze względów bezpieczeństwa przy obciążaniu stawu łokciowego przeprowadza się w fazie rozgrzewki dodatkowe ćwiczenia (rozciągające) poprawiające ruchomość w stawie łokciowym, w celu uniknięcia kontuzji przy przypadkowym „przeciągnięciu” dźwigni.
Zakazuje się ćwiczącym stosowania innych technik niż dotąd nauczane.
Podlega to także kontroli.
Навчання постановки прямого важеля на ліктьовий суглоб
Будь ласка, проаналізуйте всі фотографії зі сторінок 56 – 60
1. після тейкдауну суперниця лежить трохи на боці – тримаємо її в такому положенні, зв’язуючи її перша рука /зліва тут/
2. кладемо ногу над головою суперника, намагаючись зробити це низько
3. Сядьте назад – ви можете заблокувати тіло іншою / тут: правою / ногою або покласти ногу на тіло супротивників з іншого боку
4. весь час тримаємо суперницю за руку, іншою рукою намагаємося її випрямити.
руки на нашому тілі – що викликає важіль на ліктьовому суглобі
Іноді випрямити руку суперниці важко, тому що вона дуже сильна:
Техніка підтягування важеля, т. зв гайковим ключем (затиснувши руку і знерухомивши суперника ноги)
Будь ласка, перегляньте наступні фотографії
1. найважливішим є встановлення т. зв ключ /Фото. 53/
2. розподіл сил в гайковому ключі такий, що одна рука розгинає ліктьовий суглоб / тут: правий /, а інша стискає його зверху / тут:
ліворуч/
3 навіть коли противник тримає її руки разом, біль при розтягуванні та стисканні суглоба настільки сильний, що
викликає роз’єднання рук і дозволяє розгинання – тобто важіль на ліктьовому суглобі
УВАГА!
Приблизно 1 із 100 може виникнути в ліктьовому суглобі, так зване «розгинання», а потім
леверидж практично відсутній.
Технічні вправи завжди починаються з домінуючої сторони (праворуч або ліворуч) від людини проведення монтажу важеля.
Покращення проводиться:
1) У парах: учасник правильно тримає суперницю лежачи на боці, ногу перекидає (тут:
ліворуч), щоб знерухомити голову (рис. 49–50), потім сідає, скріплює руки в т.зв.
«ключ» (рис. 51) і тягне важіль, випрямляючи руку суперника (рис. 52).
Також в парах: вдосконалення лише потягування важеля в положенні сидячи (фото 53–55) закріплення ключа, розгинання, випрямлення руки суперника.
2) У командах: з багатьма партнерами, розташованими, наприклад, по колу – мета – покращити подолання
пасивний опір супротивника, з різною довжиною рук, різною силою м’язів і різною стійкістю до болю розтягнутий ліктьовий суглоб.
Звертається увага на:
• правильне положення тіла учасником, який знаходиться на боці суперника,
• правильно, тобто низька нога над головою суперника,
• стискання обома ногами учасника атакуваної руки суперника,
• правильне кріплення т.зв „ключ”,
• розгинання ліктьового суглоба суперника діючою парою сил. Відпрацьовуються: • на партері: боротьба
тренування – починається в положенні спина до спини зі спробою поставити тільки важіль, • в положення
стоячи: спроба зведення з попередньо вивченого прийому, поєднана з негайним застосуванням важеля
на ліктьовому суглобі,
• для більш просунутих пропонуються тренувальні бої тільки в положенні партер
використовуючи всі раніше відомі техніки,
• у тренувальних командах боротьба у формі командного змагання (для більш просунутих).
УВАГА!
З міркувань безпеки при навантаженні ліктьового суглоба його виконують у фазі розминки
додаткові вправи (розтяжка) для поліпшення рухливості в ліктьовому суглобі, щоб уникнути
травма внаслідок випадкового «перетягування» важеля.
Практикуючим забороняється використовувати інші техніки, крім тих, яким навчили досі.
Це теж на контролі.
ZASTOSOWANIE DO OBRONY / opis do filmu/
ЗАЯВА НА ЗАХИСТ /опис відео/
Nauka dźwigni na staw łokciowy z przetoczeniem /sytuacyjna obrona przed uderzeniami/
Przeciwnik obala nas I będąc między nogami zasypuje na serią ciosów na głowę – brak obrony, tylko pasywne zasłanianie głowy.
Obrona aktywna
Po upadku amortyzowanym lewą ręką – zasłaniamy głowę rękoma
Prawą ręką łapiemy rękę przeciwnika, drugą ręką cały czas osłaniamy głowę
Gwałtownie unosimy biodra do góry I przekładamy przeciwnikowi nogę na głową
Kontynuując ruch okrężny tą nogą doprowadzamy do przetoczenia przeciwnika na plecy /cały
Czas trzymam uchwyconą rękę przeciwnika/ – zaciskamy ku środkowi nasze kolana
Po przetoczeniu przeciwnika ręka jego pozostaje wyprostowana I poprzez unoszenie bioder
Doprowadzamy do dźwigni na staw łokciowy
Uwaga !
Gdy przeciwnik zaplecie ręce zakładamy tzw. „klucz” – demonstrowany na wcześniejszym filmie
Nauka dźwigni na staw łokciowy z przetoczenie /sytuacyjna obrona przed duszeniem rękoma/
1.Przeciwnik obala nas I będąc obok łapie za szyje obiema rękoma I dusi – bez obrony powstaje zagrożenie utratą przytomności a nawet życia.
Obrona aktywna
Po upadku amortyzujemy lewą ręką
Obłapujemy prawą ręką – lewą rękę przeciwnika
Gdy przeciwnik zbliża się do nas by zacisnąć ręce na szyi – gwałtownie unosimy biodra do góry i
Przekładamy przeciwnikowi nogę na głową
Kontynuując ruch okrężny tą nogą doprowadzamy do przetoczenia przeciwnika na plecy /cały
Czas trzymam uchwyconą rękę przeciwnika/ – zaciskamy ku środkowi nasze kolana
Po przetoczeniu przeciwnika ręka jego pozostaje wyprostowana I poprzez unoszenie bioder
Doprowadzamy do dźwigni na staw łokciowy
Uwaga !
Gdy przeciwnik zaplecie ręce zakładamy tzw. „klucz” – demonstrowany na wcześniejszym filmie
Розучування важеля в ліктьовому суглобі з перекатом /ситуаційний захист від ударів/
Суперник валить нас з ніг і, перебуваючи між ніг, накриває серією ударів по голові – ніякого захисту, тільки пасивне прикриття голови.
Активний захист
Після падіння амортизується лівою рукою – прикриваємо голову руками
Правою рукою ловимо руку суперника, іншою весь час прикриваємо голову
Різко підняти стегна вгору і поставити ногу суперника на голову
Продовжуючи круговий рух цією ногою, перекочуємо суперника на спину / повний
Час тримаю суперника за руку / – стискаємо коліна всередину
Після перекату суперника його рука залишається прямою і, піднімаючи стегна
Підводимо до важеля на ліктьовому суглобі
Увага!
Коли суперник стискає руки, припускаємо т. Зв. “ключ” – продемонстровано в попередньому відео
Навчання важелю ліктьового суглоба з перекатом / ситуаційний захист від удушення руками /
Суперник скидає нас і, перебуваючи поруч, хапає обома руками за шию і душить – без захисту існує загроза втрати свідомості і навіть життя.
Активний захист
Після падіння амортизуйте лівою рукою
Захопити правою рукою ліву руку суперника
Коли суперник наближається до нас, щоб стиснути руками шию – швидко піднімаємо стегна вгору і
Поставити ногу суперника через голову
Продовжуючи круговий рух цією ногою, перекочуємо суперника на спину / повний
Час тримаю суперника за руку / – стискаємо коліна всередину
Після перекату суперника його рука залишається прямою і, піднімаючи стегна
Підводимо до важеля на ліктьовому суглобі
Увага!
Коли суперник стискає руки, припускаємо т. Зв. “ключ” – продемонстровано в попередньому відео